spin

9-14 червня 2019 року юних хокеїстів тренували гравці НХЛ, АХЛ та Європейських професійних ліг

На початку червня на богуславській льодовій арені тренували гравці НХЛ, АХЛ та Європейських професійних ліг. До Богуслава прибуло 50 юних хокеїстів віком  від 7 до 16 років. Дітей було розподілено на дві вікові групи: молодшу та старшу. Щодня в кожній групі відбувалось два тренування на льоду по півтори години та тренування «на землі» в дитячому таборі «Чайка»,  де і проживали тренери та юні спортсмени.

Слід зауважити, що сім`ї хокеїстів оплачували тільки проживання та харчування. Решту витрат за організацію хокейного табору взяла на себе Християнська хокейна організація (Канада). Тренери та інструктори є волонтерами.

Дон Лісемер, віце-президент Християнської хокейної організації (Канада), розповів: «Християнська хокейна організація з`явилась у 1977 році. Мій батько в той час грав у Монреальській тренувальній організації і помітив, що багато християн відвідують хокей. Перший табір було організовано у Монреалі. Там було лише 27 хлопців. Зараз ми співпрацюємо з семи країнами. Це – Канада, США, Швейцарія, Чехія, Словаччина, Україна та Угорщина.

Моя бабуся українка, їй 98 років. Вона живе в Канаді, і я бачився з нею два тижні тому. Вона розповідала мені, що її батьки жили у маленькому селищі, на маленькій фермі біля Києва, тож я з захопленням приїхав до України, тому що моя бабуся українка.

Мені тут сподобалося. Я був реально вражений тим, що мені показали.

Мені сподобалось в таборі «Чайка». Ми дійсно насолоджувались часом, що провели там. Дуже красивий пейзаж біля річки, і відстань до льодової арени невелика – це дуже зручно.

Хокей – це чудовий спорт, що може зайняти важливе місце у житті та надає нові можливості. Не має значення, де ви тренуєтеся зараз. Якщо ви будете наполегливо тренуватися, мріяти, а також будете наполегливо працювати для досягнення вашої мрії – ви займете своє місце. Тож, продовжуйте грати! Знову і знову!»

Дон Лісемер також ознайомив із тренерським складом Християнського хокейного табору: Девід Бут, північноамериканський хокеїст, який грає в НХЛ та КХЛ; Джош Торджман, відомий в Північній Америці тренер, інструктор воротарів, який грав у НХЛ, в багатьох містах Північної Америки та Європи; Майк Авіані, північноамериканський хокеїст, який грає в НХЛ та у Європі;  Марксон Бехтольд, який грає в університетській команді в Канаді,  Микита Смирнов, родом з України, зараз навчається в США та грає в Університетській хокейній лізі.

Девід Бут, інструктор хокейного табору, розповів: «Я почав займатися хокеєм, коли мені було 3 роки. Зараз мені 34 роки, тож я граю понад 30 років. Хокей є моїм життям. Я думаю, що без хокею моє життя було б нудним. Тож, останні 30 років – це моє життя!

Ця організація [Християнська хокейна організація – ред.], літній хокейний табір – це можливо найкраща робота, яку я коли не будь бачив. Я думаю, вона не лише відіграє важливу роль у розвитку хокею, але й також робить найважливішу річ у житті.  Християнська хокейна організація відповідає на питання: «Яка мета вашого життя?». Тож діти приїздять сюди, чудово проводячи час з хокеєм, але вони також вчаться найголовнішим основам життя.

Зараз я роблю майже те саме, що я роблю, коли я треную дітей в Сполучених Штатах. На мою думку, рівень навичок однаковий. Я не знижую свою планку. Діти все класно робили, на що було приємно дивитися. Тож, я в змозі робити ті самі вправи, що й з найкращими гравцями в Сполучених Штатах. Це дуже заохочує. Але ці діти – найкращі. Вони кмітливі і з ними весело працювати.

Україна для мене нова країна. Коли я їхав з Києва, то бачив чудові краєвиди, що нагадували мені мою домівку – Мічиган. Поля, сільськогосподарські угіддя, сади. У [таборі – ред.] «Чайка» – квіти, сосни, річка. То є справді чудове і дуже гарне місце.

Я був здивований – наскільки тут [в УНТЦ «Льодограй» – ред.] круто. Тут чудовий лід, чудові умови. Ми перевірили обладнання. Для хорошого хокейного товариства необхідно мати всі умови, щоб діти могли кататися протягом року на льоду. Мати лід у червні – це чудово!

Я вже вдруге в Україні. І гостинність  – це те, що українці подарували мені в житті. Нас дуже добре приймали. Таке відчуття, ніби вся країна вітає нас, що було досить дивовижним.

Я думаю, діти повинні продовжувати грати в хокей. В них все дуже добре вдається в галузі хокею. І треба наголошувати не один раз: діти повинні працювати наполегливо і вони зможуть досягти багато чого. Ви знаєте, чи хокей, чи просто робота – просто треба наполегливо працювати, і тоді досягнеш чогось у житті.  Я сподіваюсь, що ці діти через кілька років зроблять щось особливе у своєму житті».

Микита Смирнов, інструктор хокейного табору, розповідав, що він народився,  провів все дитинство та почав грати в хокей в Харкові.

«Отримав можливість поїхати до Сполучених Штатів. Навчався там, грав в юніорській лізі, потім почав навчатися в університеті та грати в університетській лізі. Потім зустрів хлопців з цієї програми – Християнські хокейні табори, мені запропонували, і я із задоволенням погодився поїхати, допомогти з організацією, з перекладанням на льоду.

Я багато граю. Їздив на різні ковзанки, в різних містах, і в Америці, і в Україні, в різних країнах – ця ковзанка [УНТЦ «Льодограй» – ред.] на дуже хорошому рівні. Лід хорошої якості, роздягальні хороші. Хлопці сидять в роздягальні, місця на всіх достатньо, ми навіть форму можемо залишати на ніч. В інших містах таке важко навіть уявити.

Зараз я навчаюсь та граю в Америці, але серце моє належить Україні.

Хокей – це дуже велика гра мого життя. Завдяки хокею я досяг того, що навіть не міг уявити, що досягну коли-небудь. Хокей допомагає розкрити свій потенціал.

І для дітей, які бажають грати в хокей і розвиватись фізично, – це дуже хороший вид спорту. Тим більше, у вас є такі можливості: така ковзанка, така база. Всі умови, що необхідні для тренувань. Для розвитку українського хокею».

Поспілкувалися ми і з юними хокеїстами, які тренуються в Християнському хокейному таборі.

Михайло Пташкин, який грає в дитячій хокейній команді «Спарта» (м.Луцьк, Україна):  «Прокидаємося ми в 7:30 ранку, ідемо на сніданок. Потім ідемо на «сухе» тренування.  Ми там робимо розминку, різні розтяжки. Йдемо в готель, переодягаємося, миємося і їдемо на ковзанку. Тренування починається о 10:15 ранку. Починаємо ми з катання, а потім розподіляємося на станції. Нам тренер показує , які вправи потрібно зробити, і ми їх виконуємо. Воротарів тренували на кидки Мені дуже сподобалось катання.

Мені подобається «Льодограй» – кращий ніж у Луцьку, якщо чесно».

Олег Паламарчук, 16 років, грає в хокейній команді міста Сосковець (Польща): «Враження чудові, тренування складні. Я багато взяв, покращив своє катання. Був час і для того, щоб відпочити – після вечірнього тренування ми приїжджали в наші будиночки і йшли грати в футбол з друзями.

Родом я з міста Івано-Франківськ (Україна). У Польщі я перебуваю вже три роки. Граю там за контрактом».

Микита Моісєєв, 16 років, грає в хокейній команді «Стрільці» (Чехія): «Цей кемп мені дуже сподобався в тому, що тут дуже хороші тренера. Дуже якісні тренування і сухі, і на льоду.

Я родом з України. Граю в Чехії вже два роки».

Олександр Матвійчук, український хокеїст, тренер, засновник Школи хокею з шайбою в Богуславі, зазначає, що дуже важливо, щоб до тренувального процесу любої команди залучались інші тренери, професійні спортсмени. У вправах, в катанні нові тренери завжди розширять кругозір гравцям.

Зараз в цьому таборі тренують два інструктора, що ведуть основну частину роботи, – це «діючі» спортсмени, які є професіоналами високого рівня, які можуть не тільки в теорії розповісти, але й продемонструвати складні речі, що дано не кожному тренеру.  Також він відмітив високий рівень роботи інструктора воротарів, саме як тренера, що має особливе значення в ситуації, коли таких спеціалістів в нашій країні недостатньо, коли в більшості наші воротарі не мають окремих тренерів.

Олександр Матвійчук розповів, що програма тренувань табору адаптована до форми та терміну, до віку спортсменів, та відзначив, що в УНТЦ «Льодограй», працюючи з дитячою хокейною командою «Шершні», тренери давно використовують методики північноамериканської тренерської школи, тому що їх програми перевірені досвідом та розроблені з урахуванням вікових змін спортсменів, пов`язаних з розвитком. В Північній Америці тренери не стикаються з багатьма проблемами, що виникають в українських тренерів. Адже там у вільному доступі є програми, де розписане кожне тренування по хвилинам, існують семінари, лекції для тренерів. Завдання тренерів – розуміти, коли застосувати певне тренування, певні прийоми, що необхідно на конкретному етапі: змагальне, підготовче чи відновлювальне тренування.

В таборі тренувалися і вихованці «Льодограю», польові гравці та 3 воротаря: Артем Степаненко («Шершні 2007»), Назар Сірий («Шершні 2006»), Саша Білий («Шершні 2008»), Кальсін Артем («Шершні 2008»), Воліченко Антон («Шершні 2009»), Вільгань Артем («Шершні 2010»), Сосєдка Тімур («Шершні 2010»), Мацько Ілля («Шершні 2007»), Харченко Матвій («Шершні 2010»).